Як мене мучає війна…

Як мене мучає війна…

Як страшно бачити навколо горе:

дитячі очі, батьківська труна

та жінки неосяжне горе.

Як мене мучає війна…

Зруйновані міста, понівечені долі.

Коли ж закінчиться вона

і вернеться життя навколо.

Як мене мучає війна…

І молюся я Богу вголос:

— О Господи, дай мирний час,

і не забудемо Тебе ніколи.

Як мене мучає війна…

І тиша рветься від сирени,

і кожна ніч — мов без вікна,

де страх стоїть біля постелі.

Як мене мучає війна…

У кожнім кроці — відгомін втрати,

і навіть світла сторона

не може темряву здолати.

Як мене мучає війна…

#3052 Руслан Петрович

«Що посіє людина, те й пожне.»

Previous
Previous

Я вдома

Next
Next

Холодно