До Бога

Чи поважав в житті ти Бога?

Чи матір з батьком ти любив?

Можливо, ближніх поважав ти,

В житті своєму не грубив?

Чужа машина, жінка, хата —

Чи з заздрістю ти не хотів?

Повага, чесність, допомога —

Можливо, так ти говорив?

Та ні! Ти лаяв, матюкався,

Усіх принижував, як міг.

Брехав, над меншими знущався —

І ворога простить не хтів.

Тепер стоїш в молитві Богу,

Дивуєшся: «Ти що, глухий?

Чому не чує, не поможе?

Хіба не бачить? Він сліпий!»

Насильство, страх — людська природа,

Вона у нас в усіх серцях.

Не говори: «О де Ти, Боже?»,

Коли в житті Його не мав.

Запам’ятай просту науку

І дітям її передай:

Що вчора ти посіяв в полі,

То ти сьогодні і пожав!