В повітрі запахло зимою,
а я не встиг ще звикнути до спеки,
як черепаха зі старого мультика,
постійно не по погоді,
постійно запізнююсь,
все роблю поспіхом,
не в тему.
Це моя захисна реакція, певно,
запізніле включення
у пошуки вирішення проблеми,
мій застарілий одноядерний процесор —
Пентіюм третій.
Звучить як ім’я імператора
Римської імперії.
Тоді зрозуміло, чому всередині
все горить:
це палає Рим,
палають музеї і галереї
з картинами пам’яті.
Я прокинувся, як і більшість, від кабів.
Прильоти швидко повертають з марення,
кидають в реальність
і витискають зайві думки.
І які вже тоді віршІ
чи вірші,
імператори і морозна осінь,
рефлексія і терапія,
знову палає ринок Барабашова,
моє дитинство
з примірками на картонці.
Вітайте четверту осінь
цієї війни.
Вітайте сьогодні тих, завдяки яким ми живі.
Врешті, сьогодні свято —
Покрови.